мимо

I присл.

1) Минаючи кого-, що-небудь.

2) Не зачіпаючи, не потрапляючи в ціль; стороною.

3) Недалеко від кого-, чого-небудь; поблизу когось, чогось (іти, їхати і т. ін.).

II прийм. з род. в.

1) Уживається на позначення особи, предмета, повз які хто-небудь проходить, пробігає і т. ін.

2) Уживається на позначення особи, предмета, в які не вцілює щось.

3) Уживається на позначення особи, предмета, поблизу яких щось відбувається.

4) діал. Уживається на позначення того, що є причиною, незважаючи на яку щось відбувається. Мимо своєї волі.